Вступ до книги

Хвала Аллаху, Господу світів, і нехай будуть найкращі молитви та найповніше вітання тому, хто був посланий як милість для світів, нашому пану Мухаммаду ібн Абдуллаху, правдивому в обіцянці та надійному, а також його роду та сподвижникам, благородним і благословенним, і тим, хто слідував за ними у благочесті до Судного дня. Пречистий Ти, о Аллах, немає у нас знання, крім того, чого Ти нас навчив. О Аллах, навчи нас тому, що принесе нам користь, і принеси нам користь тим, чого Ти нас навчив, і додай нам знання, лагідності та мудрості, воістину, Ти — Всезнаючий, Лагідний, Мудрий. Господи, розкрий мені мої груди, полегши мою справу і розв'яжи вузол на моєму язиці, щоб вони зрозуміли мою мову.

А потім: мені приємно представити шановному читачеві добірку з вичерпних висловів Пророка, які я вибрав зі своєї найвідомішої книги «Добірка благородних пророчих хадисів». Це хадиси, щодо достовірності яких погодилися кілька імамів достовірних збірок. Це сталося після успіху книги «Сафват», яка є всеосяжним енциклопедичним довідником, який Аллах удостоїв мене честі зібрати, підготувати, класифікувати та роз'яснити його рідкісні терміни кілька років тому. Ця праця, завдяки Аллаху, була зустрінута з прийняттям і привітанням у наукових арабських та ісламських колах по всьому світу, оскільки вона містить найважливіші та найсильніші пророчі хадиси, у достовірності яких немає сумнівів через згоду кількох імамів достовірних хадисів. Це ті хадиси, яких потребує мусульманин у своїй релігії та мирському житті. У книзі «Сафват» я зосередився на хадисах, що стосуються віровчення, поклоніння, постанов, пророчих мудростей, спонукання та застереження, чеснот, описів Пророка, етикету, знання, медицини, тлумачення, звісток про смути та ознаки Судної години, описів Дня воскресіння, Раю та Пекла, а також усього, що приносить користь мусульманину в його релігії та житті, та інших повчань і пом'якшувальних серце слів... щоб це було доступним джерелом хадисів, близьким до рук дослідників, і документальною книгою, в якій з'являються хадиси, узгоджені між імамами хадисів, позначені символами їхніх найважливіших укладачів, якщо на те буде воля Всевишнього Аллаха.

Це книга, яку схвалили багато вчених, мухаддісів та мислителів, вважаючи її цілісним сучасним джерелом хадисів з точки зору охоплення найдостовірніших пророчих хадисів, найсильніших за ланцюжком передачі та текстом. Це книга, подібної до якої не було створено раніше в її жанрі та стилі. Після чотирнадцятого видання я побачив, що ця книга, попри її важливість і науковий статус як повного довідника та покажчика найдостовірніших благородних пророчих хадисів для тих, хто хоче переконатися в їхній автентичності, здебільшого цікавить наукові та інтелектуальні верстви: студентів, учених та мухаддісів. Поступаючись бажанню деяких наших братів з-поміж людей знання та чесноти та їхньому проханню скоротити книгу «Сафват» через наявність у ній деяких повторюваних хадисів — чи то через відмінність у початкових словах, чи додавання слова або кількох слів, чи розбіжність передавачів у текстах деяких із них при ідентичності або близькості змісту — ми були змушені видалити їх у «Збірнику вичерпних висловів», щоб його було легше придбати та вивчити напам'ять тим, хто цього бажає. Що ж стосується тих, хто хоче отримати повне зібрання хадисів, у достовірності яких немає сумнівів, то їм слід повернутися до повної книги «Добірка благородних пророчих хадисів». Таким чином, книга «Збірник вичерпних благородних висловів Пророка» буде зручною для використання та придбання різними категоріями студентів і дослідників релігійних та світських наук, щоб продемонструвати шедеври хадисів Пророка ﷺ, його вичерпні вислови та сунну. Якщо віруючий, невіруючий або критик ознайомиться з ними, йому стане очевидним божественне осяяння, яке Аллах дарував неписьменному Посланцю ﷺ, і які в цілому сформували мудрі хадиси надзвичайної краси, що можуть виходити лише від того, кого Аллах обрав бути милістю для світів, на підтвердження слів Творця, Могутній Він і Величний: «Ми послали тебе тільки як милість для світів». І він сказав про себе, нехай будуть молитви мого Господа та мир йому: «Воістину, я — дарована милість». Ці хадиси підтверджують ці смисли та узгоджуються з ісламськими та загальнолюдськими мудростями, цінностями та благородною мораллю, які оцінять і поважатимуть усі справедливі та чесні мислителі та вчені світу.

Також я хотів спрямувати ці мухаммадові мудрості та шедеври нашим братам-емігрантам на чужині, щоб спробувати представити їх як священні ісламські тексти. Я сподіваюся, що кожен, хто має таку можливість, спробує перекласти їх живими мовами країн їхнього перебування, як підготовку до представлення величної ісламської думки як всесвітнього послання, що несе милість, любов і братерство для прихильників співіснування, заснованого на мирі, справедливості та доброчесній моралі.

Оскільки Сунна благородного Посланця ﷺ відіграє унікальну та особливу роль у розбудові арабської та ісламської цивілізації та посідає фундаментальне місце в ісламському законодавстві, прийшов чіткий божественний наказ про необхідність дотримання вчень Обраного ﷺ. Всевишній Аллах сказав у Ясному Одкровенні: «Що дав вам Посланець, то беріть, а від чого він вас утримав, того уникайте». Аллах, Могутній Він і Величний, виділив його Своїми словами: «Воістину, ти наставляєш на прямий шлях», і Своїми словами до віруючих: «У Посланцеві Аллаха був для вас гарний приклад для тих, хто сподівається на Аллаха та Останній день і часто згадує Аллаха».

Творець, Могутній Він і Величний, наказав Своєму благородному Посланцю ﷺ донести те, що було йому зіслано, сказавши: «О Посланцю! Передай те, що зіслано тобі від твого Господа». В інших аятах Істина, Величний Він і Високий, пояснює, що Він зіслав Мудре Нагадування Своєму благородному Посланцю, щоб той роз'яснив і пояснив його людям, сказавши: «Ми зіслали тобі Нагадування, щоб ти пояснив людям те, що було їм зіслано, і щоб вони, можливо, замислилися». Істина, Благословенний Він і Всевишній, підтверджує, що однією з найвидатніших рис віруючого є дотримання того, що вирішили Аллах і Його Посланець, сказавши в Ясному Одкровенні: «Не личить віруючому чи віруючій, коли Аллах і Його Посланець прийняли рішення, мати вибір у своїй справі. А хто не слухається Аллаха та Його Посланця, той впав у явну оману». Всевишній також підтверджує, що благородний Посланець ﷺ не говорить з власної примхи, а лише за вказівкою божественного одкровення, кажучи: «Він не говорить з примхи». Він також наказав віруючим коритися йому і поєднав покору Посланцю ﷺ з покорою Аллаху, Могутній Він і Величний, сказавши: «А хто кориться Аллаху та Посланцю, то вони будуть разом із тими, кого Аллах обдарував Своєю милістю: пророками, правдивими, мучениками та праведниками. Які ж це чудові супутники!». Існує багато інших аятів, які спонукають мусульманина слідувати вченням Посланця ﷺ, уникати його заборон і триматися його Сунни.

Немає сумніву, що Священний Коран є першим джерелом ісламського законодавства, а Сунна Пророка ﷺ у словах і діях є другим джерелом. Вона роз'яснює постанови Священного Корану, конкретизує його загальні положення, обмежує абсолютні або тлумачить узагальнені. Більше того, вона може одноосібно встановлювати норми в питаннях, які взагалі не згадуються в Корані. Через такий високий статус вчені громади та її імами приділяли їй надзвичайну увагу, витрачаючи найцінніше на її збирання та перевірку. Вони майстерно збирали пророчі хадиси та впорядковували їх відповідно до своїх намірів і цілей, вирушали заради них у подорожі та присвячували себе їх запису та класифікації.

Це розпочалося з того, що благородні сподвижники взялися зберігати шляхетні хадиси у своїй пам’яті та вкладати їх у глибини своїх сердець. Вони змагалися у їхньому запам’ятовуванні та перевірці, оскільки Благородний Посланник ﷺ спочатку заборонив їм записувати їх у перші дні заклику, побоюючись змішування зі Священним Кораном. Згодом він, нехай будуть над ним благословення Аллаха, дозволив записувати деяким сподвижникам, таким як Алі ібн Абі Таліб, Абу Шах та Джабір ібн Абдуллах, нехай буде задоволений ними Аллах, а потім і Абдуллаху ібн Амру ібн аль-Асу, нехай буде задоволений Аллах ними обома. Це сталося після того, як деякі сподвижники сказали йому, побачивши, що він записує все, що виходить від Посланника ﷺ: «Чи ти записуєш усе, що чуєш від Посланника Аллаха, тоді як Посланник Аллаха — людина, яка говорить і в гніві, і в радості?». Він згадав про це Посланнику ﷺ, і той сказав йому: «Пиши, бо присягаюся Тим, у Чиїй владі моя душа, не виходить звідси — і він вказав на свої вуста — нічого, крім істини». Це підтвердив Абу Хурайра, сказавши: «Немає серед сподвижників Пророка нікого, хто знав би більше хадисів від нього, ніж я, окрім Абдуллаха ібн Амра, бо він записував, а я не записував». Записи Абдуллаха ібн Амра ібн аль-Аса стали відомими серед сподвижників, і вони називали їх «Правдивим сувоєм». Усе це було свідченням турботи благородних сподвижників, нехай буде задоволений ними Аллах, та їхнього прагнення вивчати слова та дії Благородного Посланника ﷺ напам’ять, аж поки вони не зробили це практичним методом і дієвою сунною для себе в кожній дрібниці. Цьому сприяли їхня міцна пам’ять і чисті серця, на додачу до того, що багато хто з них записував чимало хадисів. Таким чином, громада сподвижників у Медині Мунавварі сформувала повний образ першого ісламського суспільства, що дотримується почесної Сунни. Усе це перейшло разом зі сподвижниками, нехай буде задоволений ними Аллах, до спільнот послідовників, де великі передавачі з-поміж послідовників передали ці величні скарби та дорогоцінні запаси наступним поколінням.

Коли іслам поширився, ісламська держава розширилася, а сподвижники розійшлися по різних краях, виникла потреба в кодифікації хадисів у цілісних класифікованих книгах. Одним із перших, хто приділив увагу цій справі, був халіф Умар ібн Абд аль-Азіз, який видав наказ своїм намісникам та вченим різних країв записувати та збирати хадиси. Першими, хто взявся за це, були Ібн Шихаб аз-Зухрі (помер 124 р. г.), Ібн Ісхак (помер 151 р. г.) та Суф’ян ас-Саурі (помер 161 р. г.). Серед найвідоміших книг, що дійшли до нас із тієї епохи, — «Аль-Муватта» імама Маліка (93–179 рр. г.), потім «Аль-Мусаннаф» Абд ар-Раззака (помер 211 р. г.), «Аль-Мусаннаф» Ібн Абі Шейби (помер 235 р. г.) та інші. Потім настав новий етап класифікації шляхетних хадисів. Були ті, хто збирав усе, що передавалося від Посланника ﷺ, і вони укладали «Муснади» — книги, що містять хадиси Посланника ﷺ з їхніми ланцюжками передавачів без розрізнення між достовірними та іншими. Одними з перших, хто уклав «Муснади», були імам Ахмад (народився 164 р. г., помер 241 р. г.), Усман ібн Абі Шейба (156–239 рр. г.) та інші. Були також ті, хто виокремлював для збирання лише достовірні хадиси, відсіюючи слабкі. Першим, хто уклав збірку за таким методом, був імам аль-Бухарі (помер 256 р. г.), потім імам Муслім (помер 261 р. г.), і за їхнім методом пішла низка видатних імамів. Згодом праці з хадисів поширилися у всіх їхніх формах та видах: з’явилися «Муснади», «Сахіхи», «Сунани», «Мустадраки», «Мустахраджі», потім «Джавамі» та інші книги хадисів та термінології різних типів і ступенів. У своїй сукупності вони згодом стали ядром наук про хадиси — як з точки зору передачі, так і з точки зору змісту.

Варто зазначити, що нам невідомо про жодну іншу науку в історії, яка б мала таку безперервність ланцюжків передачі через надійних, справедливих і точних людей, як той величний статус, якого зажила пророча Сунна. Вчені громади та її імами приділяли їй надзвичайну увагу, поки не змогли сформувати величезну бібліотеку, якій мало знайдеться рівних в історії. Вони майстерно збирали та впорядковували пророчі хадиси, і це розпочалося ще з перших днів пророчого заклику. До нас дійшли сотні книг хадисів, і більшість цих книг містять достовірні, хороші, слабкі та деякі вигадані хадиси.

Не приховаю від вас, що з самого початку мого інтелектуального життя моїм улюбленим захопленням було читання та вивчення книг Сунни та хадисів. Я часто відчував величезну радість і щастя, коли брався за вивчення, перевірку та аналіз хадисів Обраного ﷺ. Однак мою радість і щастя затьмарювала наявність деяких проблемних хадисів, які не узгоджуються з цілями пресвітлого Шаріату. Я часто закликав вчених і мухаддісів подарувати нам одну книгу, яка б зібрала під своєю обкладинкою найважливіші та найсильніші достовірні пророчі хадиси, яких потребує мусульманин у своїй релігії та мирському житті. Адже шукач знань, який шукає певний хадис у різних книгах хадисів, часто опиняється перед величезною кількістю хадисів, що перевищує сто тисяч, щодо ступеня достовірності чи слабкості кожного з яких думки імамів розходяться. Я запитував себе: як мусульманин може ознайомитися з другим за важливістю джерелом свого законодавства серед десятків тисяч хадисів, у морях яких губляться навіть фахівці?!

Це спонукало мене заново вивчити найважливіші відомі книги хадисів з точки зору передачі та змісту. Я продовжував своє скромне дослідження, поки не виявив, що лише небагато мухаддісів поставили умову достовірності у своїх книгах і встановили правила та критерії для прийняття хадису. Найважливішими з них є ті, кого згадав імам ас-Суюті у вступі до своєї книги «Аль-Джамі аль-Кабір», зазначивши, що їхні книги «позначені як достовірні». Це підтвердив мій дід, імам-мухаддіс Мухаммад ібн Джафар аль-Каттані у своїй книзі «Ар-Рісаля аль-Мустатрафа», де він описує відомі книги пречесної Сунни: «Серед них є книги, автори яких зобов’язалися включати лише достовірні хадиси». Ці імами віддали найдорожче — свій час, майно та зусилля, щоб переконатися в достовірності кожної дрібниці, переданої від Пророка ﷺ. Більшість імамів хадису погодилися розділити пророчі хадиси на три основні типи:

Достовірні, хороші та слабкі. Ось деталі:

Перше: Достовірний хадис — це той, який передав справедливий і точний передавач від такого ж справедливого і точного передавача до самого кінця ланцюжка. Він поділяється на три категорії:

Мутаватір — це хадис, який передала така велика кількість людей від такої ж великої кількості людей, що їхня змова з метою брехні є неможливою.

Машхур — це відомий хадис, який передали щонайменше троє надійних передавачів.

Хадис ахад — це достовірний хадис, який був переданий лише одним надійним передавачем.

По-друге: Хасан (добрий) хадис — це той, що володіє мінімально необхідними ознаками прийнятності.

По-третє: Даіф (слабкий) хадис — це той, що не володіє жодною з ознак прийнятності, і він поділяється на багато видів.

Що стосується хадисів кудсі (священних), то це хадиси, які Посланник ﷺ передає від Творця, Величного та Всесильного. Ці хадиси, як і інші пророчі вислови, бувають достовірними (сахіх), добрими (хасан), слабкими (даіф), а деякі з них є вигаданими (мауду).

У світлі цих розлогих хадисознавчих досліджень, у своїй першій книзі «Добірка пророчих хадисів» я зосередився на тих висловах, щодо достовірності яких погодилася низка імамів-упорядників збірок сахіх. Коли хадис скріплений висновком про його достовірність від кількох імамів хадису, попри різницю в їхніх поглядах, місцях проживання та епохах, це означає, що кожен із них доклав усіх можливих зусиль, щоб переконатися в правильності його приписування Благородному Посланнику, мир йому та благословення. Це надає його документації інтелектуального, географічного та історичного виміру, і, відповідно, підносить хадиси з «Добірки пророчих хадисів» до ступеня абсолютної впевненості в їхній належності Благородному Посланнику ﷺ. Адже неможливо, щоб вони всі разом помилилися, проявили недбалість або стали жертвами підробки одночасно. Коли ми знаємо, наприклад, що благородний хадис «Дійте, бо кожному полегшено те, для чого він був створений» навели понад десять великих імамів достовірних хадисів, це спонукає нас стверджувати, що він належить до найдостовірніших серед достовірних.

Саме тому я стверджую, що наша впевненість у достовірності того чи іншого хадису зростає разом із кількістю імамів-мухаддисів, які його навели у своїх збірках достовірних переказів. Так виникла ця чудова добірка хадисів, щодо автентичності яких погодилася низка провідних знавців. Вона налічує близько чотирьох тисяч хадисів, що охоплюють усі галузі пресвітлого Шаріату: від віровчення та поклоніння до правових відносин, покарань, етикету, моралі, управління та іншого. Усі вони жодним чином не суперечать Священному Корану, цілям та непорушним основам Шаріату або ж знанням, що мають характер абсолютної достовірності.

У цій книзі я навчив позначення імамів відповідно до їхньої хронологічної першості. Нижче наводжу найважливіші символи, які я обрав для імамів хадису (нехай буде задоволений ними Аллах) і які були прийняті більшістю вчених цієї галузі:

(Х) — аль-Бухарі, (М) — Муслім, (К) — для узгоджених обома, (Д) — Абу Дауд, (Т) — ат-Тірмізі, (Н) — ан-Насаї, (Г) — Ібн Маджа, (Четверо) — для цих чотирьох, (Троє) — для них, окрім Ібн Маджі, (Хм) — Ахмад ібн Ханбаль у своєму «Муснаді», (Ам) — додатки його сина Абдуллаха, (К) — аль-Хакім у «Мустадраку», (Хб) — Ібн Хіббан у своєму «Сахіху», (Хз) — Ібн Хузайма у своєму «Сахіху», (Тб), (Тс), (Тц) — ат-Табарані у «Великому», «Середньому» та «Малому» збірниках, (С) — Саїд ібн Мансур у своєму «Сунані», (Хд) — аль-Бухарі в «аль-Адаб аль-Муфрад», (Тх) — аль-Бухарі в «Таріху», (Д) — ад-Дія аль-Макдісі в «аль-Мухтара», (Фі) — аш-Шафії у своєму «Муснаді», (Ш) — Ібн Абу Шейба у «Муснаді» та «Мусаннафі», (Аб) — Абд ар-Раззак у «Джамі» та «Мусаннафі», (А) — Абу Яла у своєму «Муснаді», (Кт) — ад-Даракутні у «Сунані» та «Афраді», (Фр) — ад-Дайламі у «Фірдаусі», (Хл) — Абу Нуайм у «Хільї», (Гб, Гк) — аль-Байхакі у «Шуаб аль-Іман», «Сунані», «Маріфі», «Даляїль ан-Нубувва» та «аль-Асма вас-Сифат», (Ад) — Ібн Аді в «аль-Каміль», (Ак) — аль-Укайлі в «ад-Дуафа», (Хт) — аль-Хатіб у «Джамі» та «Таріху», (Мі) — ад-Дарімі у своєму «Сунані», (Т) — ат-Таялісі у своєму «Муснаді», (Кр) — Ібн Асакір у своєму «Таріху», (Бз) — аль-Баззар у своєму «Сунані».

Я відібрав ці шедеври пророчих висловів зі своєї книги «Сафват аль-Ахадіт аль-Набавійя аль-Шаріфа» і назвав їх «Збірник вичерпних благородних висловів Пророка». У них міститься найкраще з найкращого та вершина хадисної спадщини, що підтверджує велич Благородного Посланця ﷺ, його мудрість, знання, всеосяжність його місії, його лагідність, мужність, боротьбу проти несправедливості та гнобителів, утвердження істини та знищення хиби, щоб це стало дороговказом для наших дітей та всієї громади.

Я щиро сподіваюся на Аллаха, що представив величному Ісламу загалом та пресвітлій пророчій Сунні зокрема видатну працю, яка сприятиме, якщо на те буде воля Аллаха, єднанню мусульман і наблизить Іслам з його вічною духовністю до сердець освічених людей та розумів чесних мислителів на сході й заході землі. Аллах говорить істину, і Він наставляє на прямий шлях. Хвала Аллаху, Який сказав: «Над кожним володарем знання є Всезнаючий». Мир вам, милість Аллаха та Його благословення.

Професор, доктор Абд аль-Кадір аль-Маккі аль-Каттані
Радник і професор інженерії та вищих ісламських студій

Сказав ﷺ: «Нехай Аллах освітить чоловіка, який почув від нас щось і передав це так, як почув; бо, можливо, тому, кому передали, зрозуміється більше, ніж самому слухачеві»