Віра в низведені книги

Мусульманин вірить у всі книги, які Бог зіслав Своїм пророкам: скрижалі Ібрагіма і Муси (Мойсея), Забур Давида та Євангеліє Іси (мир йому). Ця віра є невід’ємною частиною його віровчення, бо визнає, що Бог — джерело настанови й істини, якими Він звертався до людства через послідовні небесні послання, і це формує в серці віруючого повагу до всіх пророків, які приносили ці послання людям.

Коран є верховним і вирішальним щодо попередніх священних книг; він — та міра, якою ми зважуємо тексти, що дійшли до нас сьогодні. Усе, що збігається з Кораном у свідченнях тих книг, ми визнаємо достовірним і збереженим, тоді як те, що йому суперечить або з ним не поєднується, ми переконані, зазнало спотворення й змін протягом часу і не являє собою первісного Божого слова.

Коран прийшов, щоб підтвердити попередні послання й виправити те, що в них було перекручено; він навіть містить звістку про пророка Мухаммада ﷺ у Торі й Євангелії. Це підтвердження показує єдність божественного джерела й робить Коран остаточним і надійним довідником, який зберігає для людства істину про те, чого Бог прагнув у тих попередніх одкровеннях.

Суть віри в ці книги полягає в тому, щоб прийняти їх як керівництво і світло. І хоча ми визнаємо, що попередні книги зазнали спотворень, ми не відкидаємо їх; ми дотримуємося того, про що Коран свідчить щодо сутності їхніх приписів і цінностей, які Бог зберіг у Своїй Книзі. Таким чином мусульманин залишається пов’язаний ланцюгом благословенних пророків, шанує всі Божі послання і тримається Корану як способу життя.

يؤمن المسلم بجميع الكتب التي أنزلها الله على أنبيائه، كصحف إبراهيم وموسى، وزبور داود، وإنجيل عيسى عليه السلام. هذا الإيمان جزء لا يتجزأ من عقيدته، حيث يقر بأن الله هو مصدر الهداية والحق الذي خاطب به البشرية عبر رسالاته السماوية المتتالية، مما يغرس في نفس المؤمن احترام جميع الأنبياء الذين بلغوا هذه الرسالات للناس.

يعد القرآن الكريم المهيمن والحاكم على ما سبقه من الكتب السماوية؛ فهو الميزان الذي نزن به ما بين أيدينا اليوم من نصوص. فكل ما وافق القرآن من أخبار تلك الكتب نؤمن بصحته وبقائه، أما ما خالفه أو تناقض معه، فنوقن بأنه تعرض للتحريف والتبديل على مر العصور، ولا يمثل كلام الله الأصلي كما نزل.

لقد جاء القرآن الكريم مصدقاً لما قبله من رسالات مع تصحيح ما لحق بها من تحريف، بل وجاء بالبشارة بالنبي محمد ﷺ في التوراة والإنجيل. إن هذا التصديق يبين وحدة المصدر الإلهي، ويجعل من القرآن المرجع النهائي والأمين الذي يحفظ للبشرية حقيقة ما أراده الله في تلك الرسالات المنزلة سابقاً.

إن جوهر الإيمان بهذه الكتب يكمن في التسليم بأنها هدى ونور. ومع إيماننا بوقوع التحريف في الكتب السابقة، لا نتجاهلها، بل نتمسك بما أخبرنا القرآن عن جوهر أحكامها وقيمها التي خلدها الله في كتابه. وبذلك، يظل المسلم موصولاً بسلسلة النبوات المباركة، محترماً لرسالات الله جميعاً، ومتمسكاً بالقرآن كمنهج حياة.